Вже рівно рік, як я на чужині,

Незнаю, звикла я чи ні.

Закрити очі й кинути б усе,

Цо буде то і буде...

Але зробити це не так вже й легко.

Пролита тут краплинка поту не одна

І мабуть блишчою стає моя мета,

Яку чекаю через всі літа.

Знайшла себе я тут,

У щирім поетичнім слові;

Порою, сипляться мені поволі,

Порою, як та злива на весні.

В нічній порі стають порадниками в сні.