Чомусь так швидко літо пробігає...

Останній місяць серпень-от і все,

А серце крім розпуки - нічого не несе.

І тут питання. Чому мені так невезе?

Збігає рік як я живу на чужині.

Без тебе я безпомічна у самоті,

Чекати буду на потішливі слова твої

Вони миттєво злічать рани всі мої.

Я оживу як мальва в ранішній росі.

В житті все родиться лишень в теплі,

З зернини-жито та пшениця золота.

Коли в моїм житті настануть вже жнива?

Чому так складно стелиться життя?

Чому згасають й падають зірки? ..
.
Земля тривожно підставляє руки.

Як швидше би дійти до здійснення мети?

Я знаю, шлях цей зовсім не легкий,

У відчай падати мені не гоже і не буду,

Бо українка я, у мене сильна воля духу

Слова свої посію в кожну добру душу.