Житя прекрасне - хоча і нелегке...

Загадкове, як небо синьо-голубе.

Людей є мало, щоб мали все –

Щаливими змогли назвати себе.

Не знаю до яких належу я,

В полон бере мене - тривога - зрадниця.

Сама не знаю, от чому –

Із всіх я вибираю самоту?

Вона немов обманлива циганка

Її я стала лакома приманка.

Ніченька - порадниця моя,

Чекає, щоб покорилась їй я.

Нічний полон - тривожний, сумний,

Порадник мій любий, дорогий.

Йому я, поскаржусь і поплачу

Він скаже, держись, я тебе побачу!