Невиліковно з вечора до ранку

Похмура я - все згадую сумне...

Боюсь, що це так скоро не мине, -

Ступаю в ніч, як на вузеньку кладку.

Навкруг рікою розлилось безсоння:

Крок вліво, вправо - й понесе вода,

Закрутить, як причіплива біда,

Й над нею парусом - твоя рука.

Під ранок біль виходить з берегів...

І день новий почнеться знову,

Спішу побачити - кохану вроду

І пересвідчитись про долі нагороду.