Сіріє небо щохвилини –

І день новий - приносить все нове.

О краю рідний, ви гірські вершини

Чому постійно мовчите?

Чому мовчиш і ти предвічний дубе

Невже нема чого розповісти?

Чому все менше арніки і сон-трави,

А більше бур’яну... що з ним робити?

Рук не шкодуючи з корінням виривай

І жодну мить не пропускай,

Без боротьби не буде пишним край.

А час біжить як з джерела вода

І здійснитись повинна мета

За яку молив ти Бога всі літа.