Коли мені ти вперше розказав,

Про подорож на неньку – Україну

І ті пригоди , що так просто подолав,

Казалися б не кожньому під силу.

Господня добра і велика щедра ласка,

Провадила тебе й допомагала теж тобі.

Знайти на Україні рідні корінці,

Щоби потішити залишені два серденька у самоті.

Несамовито так пробігли години і дні,

Щасливий повернувся ти, до сім’ї,

Із вісткою про поповнення рідні,

Яку матуся рідна бачила-лишень у сні.

А батько цілий час, був як на сторожі.

Давав в усьому лад, по-Божій волі

І відступати ні намить, не в його силі.

Так він привик, так він і по - нині.